Відкрите заняття
«Виготовлення найпростішої моделі
ракети класу S-6-А»
Виконав:
Савченко С.В.,
керівник авіамодельного гуртка
Тема заняття: «Виготовлення найпростішої моделі ракети класу S – 6 - А».
Мета: 1. Навчити гуртківців виготовляти модель ракети за кресленням.
2. Удосконалити вміння правильно користуватися кресленнями.
3. Створити у гуртківців позитивні емоції від одержаного результату на занятті.
4. Виховувати у процесі роботи працьовитість, наполегливість, цілеспрямованість в досягненні результату.
Методи навчання: наочні,словесні, практичні.
Обладнання: зразок, шаблони, полімерний клей, креслення на міліметровому креслярському папері моделі класу S – 6 – А, звичайний «ксероксний» папір, олівець простий, серветки для рук, ножиці, канцелярський ніж, металева лінійка, водопровідна пластикова труба ekoplastik із зовнішнім діаметром 40 мм та довжиною близько 400-600 мм, циркуль, транспортир, гофрований картон.
Хід заняття:
І. Організація робочого місця.
ІІ. Повторення пройденого матеріалу.
- Хто знає історію ракети ?
- Які ракети бувають ?
- З яких основних частин складається ракета ?
- Назви радянських ракет ?
ІІІ. Повідомлення теми і мети заняття.
ІV. Розгляд зразка та креслення.
Рис. 1
V. Технологія виготовлення моделі ракети класу S – 6- А за кресленням (рис.1)
1. Виготовлення середньої частини корпусу.
Виготовлення моделі слід розпочати з середньої частини корпусу, так як її конструкція найпростіша.
Середня частина корпусу являє собою циліндр висотою 250 мм і діаметром 40 мм. Матеріалом для виготовлення корпусу взятий звичайний «Ксероксний» папір. Колір паперу найчастіше вибирають білим, але, щоб модель без фарбування мала завершений естетичний вигляд, слід взяти папір певного (бажано яскравого) кольору. Згідно з Положенням кожна модель, повинна мати зовні на корпусі або стабілізаторах чітко позначений клас моделі, ініціали учасника та порядковий номер моделі (літери і цифри не менше 10 мм). Найкраще такі написи зробити завчасно, коли ще аркуш паперу не склеєно в циліндр.
Рис. 2 Рис. 3
Коли всі необхідні написи нанесено (рис.2), аркуш паперу за допомогою ножа та металевої лінійки (або за допомогою ножиців) обрізується по довжині та ширині (рис.3). Довжина має становити 250 мм, а ширину потрібно обчислити, знаючи формулу довжини кола 1=∏∙d, або визначити експериментально, взявши вузеньку смужку паперу та обгорнути нею оправку 40мм, добавивши при цьому 3-5 мм припуску на склеювання (рис.4). В обох випадках повинні отримати приблизно 132 мм.
Рис. 4 Рис.5
Коли розгортка середньої частини корпусу обрізана по необхідних розмірах, потрібно склеїти розгортку середньої частини корпусу, як показано на рис.5.
Для надання розгортці циліндричної форми потрібно скористатися циліндричною оправкою 40 мм. В якості останньої найкраще підійде кусок водопровідної пластикової труби ekoplastik із зовнішнім діаметром 40 мм та довжиною близько 400-600 мм (рис.6)
Рис.6 Рис.7
Обкрутивши розгортку навколо оправки, її склеюють. При цьому треба слідкувати, щоб розгортка скрізь щільно охоплювала оправку і при склеюванні співпадали краї. Знявши отриманий паперовий циліндр, отримаємо готову середню частину корпусу моделі (рис.7)
Дана технологія дозволяє виготовити (від початку до кінця) середню частину корпусу за 3-5 хвилин.
2. Виготовлення головного обтічника моделі.
Після виготовлення середньої частини корпусу можемо виготовити головний обтічник моделі. Матеріалом для виготовлення служитиме такий же папір. Так, як згідно з кресленням обтічник має конічну форму з висотою конуса 80мм і діаметром основи 40 мм. Користуючись циркулем, лінійкою та транспортиром, накреслимо розгортку конуса на папері (рис.8).
Рис. 8 Рис. 9
Зауважуємо, що перед тим, як вирізати розгортку, біля одного з променів сектора необхідно залишити 3-5 мм для склеювання.
Отриману розгортку (рис.9) склеюємо у конус.
А тепер виготовимо вставку, за допомогою якої обтічник кріпиться до середньої частини корпусу. Вставку можна виготовити з того ж паперу, що і модель ракети.
Для цього за допомогою транспортира та лінійки треба виміряти на кресленні необхідні розміри. Нанести їх на заготовку з паперу. Після цього, отримаємо вставку.
Рис.10 Рис.11
Тепер можна вклеїти виготовлену вставку у конус. Вклеювання вставки в конус слід робити клеєм, що не розмочує папір, наприклад, полімерним (рис.11). Клей ПВА для цього не підходить! Щоб конус наклеїти на вставку рівно, слід його другий бік вставити в середню частину корпусу. Обтічник моделі-готовий (рис. 10).
3. Виготовлення нижньої частини моделі.
Нижня частина корпусу моделі складається з зовнішньої оболонки (виготовляється з такого ж паперу, що й середня частина та обтікач), внутрішньої частини (в яку знизу вставляється двигун, і по якій проходять гази) та двох шпангоутів, що жорстко скріпляють зовнішню оболонку і внутрішню частину між собою (рис.12)
Рис. 12
Виготовляємо спочатку зовнішню оболонку. Беремо розгортку, креслимо її на папері та вирізаємо (рис.13). При вирізанні не забуваємо знову залишити біля одного з променів сектора смужку паперу 4-5 мм для склеювання (рис.13). Тепер залишається вирізати отриману розгортку і склеїти аналогічно тому, як ми робили при виготовленні середньої частини моделі чи обтічника. Отримаємо оболонки нижньої частини корпусу (рис.14). Ця оболонка кріпить ся до середньої частини корпусу за допомогою паперової вставки, яка виготовляється аналогічно вставці в обтічник (рис. 10)
Рис. 13 Рис.14
Основна вимога для цієї вставки – вона повинна щільно вставлятись в середню частину моделі (рис.15). Тому що, у цю вставку буде щільно вставлятися модельний ракетний двигун (МРД). Нижня частина моделі готова. Тепер промажемо клеєм поверхню вставки (рис.16), вставимо нижню частину моделі в середню частину і склеїмо. Корпус моделі ракети готовий (рис.17).
Рис. 15 Рис 16 Рис.17
4. Виготовлення стабілізаторів моделі.
Стабілізатори моделі забезпечують її стійкість у польоті, рух по задній траєкторії. На модель класу S – 6 А найчастіше встановлюють три або чотири стабілізатори. Так, як на нашій моделі згідно з кресленням спроектовано три стабілізатори, то це значить, що кут між сусідніми двома – має становити 120 градусів.
Основними вимогами для стабілізаторів – є мала маса та достатня жорсткість. Найчастіше матеріалом для виготовлення стабілізаторів моделі є бальзові пластини товщиною 1,5-3 мм або картон.
Спочатку виготовляється шаблон стабілізатора згідно з кресленням (рис.18). Потім виготовлений шаблон накладаємо на матеріал (картон), обводимо контури і вирізаємо ножицями. Але при накладанні шаблона потрібно звернути увагу, що матеріал має волокна, вздовж яких він значно легше гнеться та ламається (гофрований картон також має такі волокна). Стабілізатор потрібно вирізати так, щоб краї волокон, що йдуть через нього приклеювались до корпусу моделі, як це показано на рис. 19. Це надасть стабілізаторам додаткової жаркості, зменшить вірогідність їх згинання чи зламування під час польоту та при посадці моделі. Всі вирізані стабілізатори складаються в одну пачку і в такому виді обробляються до необхідних розмірів. Безумовно. Що всі вони повинні мати однакову масу.
Коли стабілізатори виготовлено, позначають місця їх вклеювання на нижній частині корпусу моделі. Приклеювання стабілізаторів проводимо полімерним клеєм. Коли всі стабілізатори промазано клеєм, встановлено на свої місця, підрівняно по необхідності, треба залишити модель у перевернутому вертикальному положенні для повного висихання клею на 1-2 години. Після висихання клею модель готова.
Рис. 18
VІ. Повторення правил безпечної роботи:
- правила безпечної роботи з канцелярським ножем, ножицями;
- правила користування полімерним клеєм;
- правила гігієни праці.
VІІ. Практична робота гуртківців.
У ході практичної роботи керівник гуртка постійно стежить за виконанням гуртківцями правил техніки безпеки, а також допомагає гуртківцям в їхній роботі.
VІІІ. Підведення підсумків.
Розгляд готових робіт. Які вони вийшли? Обговорення. Виявлення гуртківців, які творчо підійшли до роботи.
ІX. Прибирання робочих місць.