_______________________________________________________
Тема: Керівник - творча особистість та розвиток творчих здібностей вихованців.
Заняття у вокальному гуртку має мету співати гуртом, спільно. Звідси полягає специфічна особливість ансамблевого співу – спільне звучання окремих співаків в одному, загальному цілому, воно висловлює поняття про спільну, колективну працю. Кожна колективна праця може бути різних кваліфікацій щодо своєї організованості – від не налагодженого і малопродуктивного до чіткого, точного і високопродуктивного.
Так на заняттях вокального гуртка, я, як керівник, відпрацьовую вокальну майстерність, тобто точну інтонаційну злагодженість звучання співаків в ансамблях, стислість і врівноваженість щодо сили і тембру всіх голосів. Наслідком чого буде соковитий, насичений, барвистий, повноцінний унісон кожної партії, а досконалі унісони партії дають чудове, врівноважене гармонічне співзвуччя. Особливостями роботи з вокальним колективом є те, що я враховую вікові характеристики вихованців, працюю над вокально-хоровими вправами, над дикцією (голосними і приголосними), над ритмічною чіткістю, розвиваю слух і голоси дітей, старанно організовую репетиційний процес. Принцип підбору репертуару за програмою та за побажанням вихованців, велику увагу приділяю значенню психологічних тренінгів в колективі, проведенню занять в ігровій формі, розгадування музичних ребусів та загадок.
Велику увагу в роботі над творами я приділяю ансамблевому звуку. Це звук певної висоти, відтворюваний кількома співаками. Він може бути двох родів: унісонний і гармонічний. Унісонний ансамбль відпрацьовується з вихованцями підготовчої та молодшої групи, над гармонічним ансамблем ведеться робота з вихованцями середньої та старшої групи, в яких музичні твори співаються двоголоссям та триголоссям, тобто поділенні на партії.
Не можна думати, що ансамблевий звук високої якості, тобто злагодженості – може бути легко досягнутий. Ні, для цього потрібна велика майстерність, успішне пристосувати звучання голосу окремого співака до голосів інших партнерів. Уміння подати хороший ансамблевий звук досягається тривалою, упертою працею і, крім того, що найголовніше, воно потребує почуття ансамблю.
Проте, досвід і спостереження все ж дають можливість установити деякі умови, які так чи інакше впливають на якість ансамблевого звуку як унісонного, так і гармонічного. Досягнення унісонного ансамблю сприяють такі умови: приблизна однотембровість голосів співаків у кожній партії, більш-менш однакова сила голосів, зручна текстура, правильно взяті голосні звуки, природний нюанс, єдина вокальна культура співаків.
Правильне положення рота при відтворенні голосних дуже істотно впливає на ансамблеву злитість, та якість звука як такого. В роботі користуюсь вокально-хоровими вправами, які сприяють рухливості нижньої щелепи «Дай, яй, яй», вироблення достатнього дихання та округлення звуку «Льо-лі, льо-лі, лель», вироблення вміння швидко змінювати дихання «Я, я-а-а, я-а-а», постійно контролюю та перевіряю кожного учня наскільки він розуміє, як правильно брати дихання, обов'язково показувати на собі, закріплюю навички на вправу дихання без звуку:
- Маленький вдих - довільний видих.
- Маленький вдих - повільний видих на приголосних «ф» або «в» по рахунку до шести, до дванадцяти.
- Вдих з рахунком на розспів у повільному темпі.
- Короткий вдих носом і короткий видих через рот на рахунок вісім.
Цю вправу можна повторити піднімаючи і нахиляючи голову - без зупинок, а так само повертаючи голову на право і наліво.
Потрібно зауважити, що ці вправи дуже корисні, як для формування звички правильного дихання, так і для розігрівання голосового апарату.
Також користуюсь прийомами розвитку слуху, спрямовані на формування слухового сприймання та вокально-слухових уявлень:
- Порівняння різних варіантів виконання з метою вибору кращого;
- Повторення окремих звуків за інструментом з метою навчитися виділяти висоту тону.
- Підстроювання висоти свого голосу до звуку інструмента, голосу вчителя або групи дітей з найбільш розвиненим слухом;
- Спів «по ланцюжку»;
- Моделювання висоти звуку рухами руки;
- Настройка на тональність перед початком співу;
- Затримка звучання ансамблю на окремих звуках по руці керівника з метою вибудовування унісону, що змушує учнів зосереджувати слухову увагу;
- У процесі розучування твору зміна тональності з метою пошуку найбільш зручною для дітей, де їхні голоси звучать найкращим чином.
Основні прийоми розвитку голосу пов'язані з звукоутворенням, артикуляцією, диханням, виразним виконанням:
- Вироблення активного piano як основи виховання дитячого голосу;
- Вимова тексту активним пошепки, що активізує дихальну мускулатуру і викликає почуття опори звуку на дихання.
Велику увагу приділяю створенню гармонійного ансамблю, тобто врівноваженість і злиття всіх тонів акорду в одне правильне, м’яке і органоподібне звукозвучання, може до певної міри регулюватися дотримання деяких умов. А саме: кількісної та якісної рівноваги вокальних груп, зручного розміщення акорду, мелодичного положення акорду, текстури, виду акорду.
Приблизна кількісна і якісна рівновага учасників ансамблю становить одну з перших вимог досягнення гармонічного ансамблю, так в ансамблі середньої групи та старшої голоси по партіям розподіляю нарівно, або трохи відхиляюсь в бік збільшення перших голосів сопрано.
Досвід і спостереження показали, що академічно-правильне розміщення акорду дає найсприятливіші умови для гармонійного ансамблю, причому тісне розміщення являє собою особливо сприятливий грунт для благополучного і хорошого звучання акорду, широке розміщення – менш звучне, а відхилення від академічних норм становить певні труднощі в досягненні гармонійного ансамблю і приводить до так званого неприродного ансамблю. Мелодичне розміщення акорду і теситурні умови в свою чергу впливають на досконале виконання музичного твору. До теситурних умов зручних для вихованців є мелодичне положення терції , сексти – це найсприятлиятливіша для ансамблю обставина. Прості гармонічні звукосполучення, розміщені зручно для співу, легко й швидко засвоюються дітьми. Навпаки, складні гармонічні сполучення не можуть бути зразу освоєні дітьми, отже становлять значні труднощі в досягненні ансамблю. Складні звукосполучення звучать в ансамблі тільки після значного труда і не так швидко, ведеться індивідуальна робота з кожним учасником по партіям, більш злагоджений спів, відпрацювання унісону в кожній партії отримується під акомпанування інструменту – фортепіано.
Дуже часто нюанс є вирішальною умовою для досягнення ансамблевого співу. Динаміка виконання відіграє важливу роль. З свого власного досвіду, наприклад, акорд у високій текстурі при нюансі forte звучить добре, легко, природньо, тобто в ансамблі. Той же самий акорд при нюансі piano стає важким для хорошого звучання і вимагає штучного пристосування.
Темп теж немаловажний фактор, який впливає на якість ансамблю. Повільні і помірні темпи – сприятливі умови для художнього виконання музичного твору. Виконавці встигають ясно усвідомити звучання акорду і інстинктивно дають хорошу ансамблеву злагодженість. Швидкі темпи такої зручності не дають.
В роботі використовую вміння сольфеджування. При сольфеджуванні перевіряється точність інтонування, правильність ритмічних малюнків тобто музично-теоретична основа твору.
Велику увагу приділяю психологічним тренінгам в вокальному гуртку. Оригінальним є метод впровадження психологічного тесту в роботу з дитячим вокальним колективом. Що безсумнівним є показники внутрішнього стану дитини, необхідно важливо знати його емоційний стан, ставлення до навколишнього світу. На думку психологів, це є головним пріоритетом і підходом у роботі з дітьми. Знаючи темперамент і характер дітей до них легше знайти підхід і зрозуміти який твір на даному етапі буде більш корисним і більш прийнятим.
Брати складні й об'ємні твори не слід. Для дітей, які будуть співати це, може виявитися нерозв'язним завданням, і це обов'язково позначиться на продуктивності в їх роботі, і може спричинити за собою стомлення, незацікавленість до справи, якою він займається, в деяких випадках навіть відчуження від вокального співу взагалі. Але складні твори повинні входити в репертуар, їх слід брати з обережністю і з урахуванням наступної роботи. Твір має відповідати віковим рівнем за тематикою.
Нарешті, найважливішим і вирішальним фактором в досягненні гармонічного ансамблю при всіх зручних і не зручних умовах є кваліфікація співаків, їх ансамблеве чуття, нерозривно зв’язане з природною музичною обдарованістю. В кожному ансамблі молодшої, середньої та старшої групи є такі діти, яких можна віднести до - музично обдарованих, за допомогою такого складу легше досягається гармонічність ансамблю, швидше долаються незручності в поєднанні партій.
На заняттях діти з задоволенням прослуховують музичні твори, розвивають вміння сприймати і спостерігати музичні явища в їх зв’язках з життям, визначати художню ідею твору, жанрові ознаки.
Вокальний спів в естетичному вихованні дітей завжди має позитивний початок. Радість дитячої творчості унікальна і неповторна по своїй суті. Усвідомлення дітьми того, що коли вони співають разом, дружньо, то виходить добре і красиво, усвідомлення кожним з них того, що він бере участь у цьому виконанні і що пісня, проспівана ансамблем, звучить виразніше і яскравіше, ніж якщо б він заспівав її один, - усвідомлення цієї сили колективного виконання надає на юних співаків колосальний вплив.
Користуюсь програмою дівочого хору з позашкільної освіти, художньо-сценічний напрям. Рекомендована Міністерством освіти і науки України. Київ «Грамота» 2008 рік.
Список використаної літератури:
М.Конесса „Основи техніки диригування”
Шадріков В.Д. Здібності, обдарованість, талант / / Розвиток і діагностика здібностей. Відп. ред. В.Н. Дружинін, В.Д. Шадріков. - М.: Наука, 1991.
В. Г. Соколов. Робота з хором - М., 1967р.
Г. П. Стулов. Теорія та практика роботи з дитячим хором. - М., 2002р.
М. С. Осеннева, В. А. Самарін, Л. І. Уколова. Методика роботи з дитячим вокальним колективом - М., 1999р.
_______________________________________________________
__________________________________
__________________________________